Вступ

Моє ім’я Антон Фарб, і я навчаю людей самозахисту та особистій безпеці.

Пам'ятаєте старий французький фільм «Професіонал»? Там Бельмондо, перед тим як вирубити чергового бідолаху, представляється «Жос Бомон, шпигунство і мордобій»?

Отак і я, зустрівши людину, з якою не бачився років двадцять, на запитання «чим займаєшся», відповів: «Стрільба і мордобій».

Зручно, коли можна двома словами описати свою професійну діяльність.

Однак це не зовсім правда. Стрільба і мордобій (а також поножовщина, застосування підручних засобів, виживання, фізпідготовка, правові межі та інші специфічні навички – такі, наприклад, як виявлення та уникнення зовнішнього спостереження) – далеко не все, чим я займаюся в житті.

Я відкрив свій бізнес у 2006 році. Це був один зал у Житомирі.

За десять років ми запустили франшизу. Ми – це я, моя дружина та незмінний директор Федерації крав-мага України Світлана Михальчук, та команда інструкторів.

Ще через чотири роки – ми працювали у п'яти країнах та двадцяти містах.

Потім сталася пандемія та серія карантинів. Завдяки цьому я почав писати книги та продавати онлайн-курси.

Я здогадуюсь, про що ви зараз подумали.

«Ага, хвалиться. Зараз почне продавати нам успішний успіх та курси особистісного зростання».

Не вгадали. На жаль, я не знаю рецепту «успішного успіху». Ба більше, я підозрюю, що люди, які його досягли, теж не завжди можуть розповісти, як у них вийшло.

Щодо особистісного зростання, коли в країні йде війна, люди, які запасають дрова на зиму, не думають про особистісне зростання. Вони думають про виживання.

І безпеку.

А це моя сфера.

Взагалі, заробляти на безпеці – невдячне завдання.

По-перше, більшість людей чомусь упевнені, що їм це мають давати безплатно. Ну якщо це важливо – має бути безплатно. На жаль, безплатного у цьому світі немає нічого. Якщо ви отримуєте щось безплатно, за це заплатив хтось інший. Своїми податками чи часом та знаннями.

По-друге, людям потрібна безпека лише тоді, коли її немає.

Немає нічого більш марного, ніж вогнегасник, коли немає пожежі. Пасок безпеки не потрібен, поки ви не потрапили в аварію. Вміння плавати безглуздо на суші. І так далі.

Усі двадцять років моїх зусиль у бізнесі були спрямовані на те, щоб донести до потенційних клієнтів, що думати про погане – це нормально, а готуватися до найгіршого – хороша стратегія виживання.

І знаєте що? У мене вийшло зовсім не те, на що я очікував.

Переважній більшості людей наплювати на свою безпеку. Навіть під час війни відсоток тих, хто пройшов курси домедичної допомоги та носить із собою аптечку – мізерний.

Тому ця книга – не про те, що треба думати та готуватися. Якщо ви її читаєте, ви вже замислювалися над поганим і, швидше за все, почали готуватися до гіршого.

Тим же, кому це нецікаво, я нічим не допоможу.

Ми живемо в епоху дефіциту уваги та інтересу. Моя мета – не зацікавити тих, кому нецікаво, а знайти тих, кому цікаво.

Але коли людині цікаво те, що ми пропонуємо – семінари, курси, регулярні тренування та інше – ще не факт, що вона зможе собі це дозволити.

За роки практики я усвідомив, що є три причини, з яких людина не стає нашим клієнтом.

Три фундаментальні заперечення.

Три камені спотикання, які не дозволяють нам отримувати те, що нам потрібно.

Ось вони:

– Я не маю на це часу.

– Немає грошей.

– Немає здоров'я.

Ця книга – не про те, як знайти «пасивний дохід» і залишок життя ледарювати на пляжі.

І не «швидкий спосіб розбагатіти».

І вже точно не про «склянку теплої води натщесерце з ранку» або «як схуднути до літа».

Ця книга – про безпеку. Соціальну, фінансову, фізичну.

Соціальну – тому що часу у всіх людей однакова кількість: 24 години на добу. Якщо вам його на щось не вистачає, то його у вас хтось краде.

Фінансову – тому що не розоритися значно важливіше, ніж розбагатіти.

І фізичну. Навіть якщо ви чудовий стрілець, і за півтори секунди робите шість дірок у мішені в зоні «альфа» – але прогулянка до мішені та назад викликає у вас задуху та тахікардію, при самообороні вас швидше за все вб'є інфаркт.

Тому перш ніж думати про безпеку, розберімося з фундаментальними потребами, а точніше, з дефіцитом часу, грошей та здоров'я.

Є популярна теорія, що життя – бартер чотирьох основних ресурсів.

Ось вони: час, гроші, енергія та статус.

Ви бачили, мабуть, картинки та мемасики на цю тему.

Ось студент, у нього повно часу та енергії, але хріново з грошима та статусом.

А ось людина років сорока, у діловому костюмі, вся в турботах і клопотах, грошей більше, енергія ще є, а ось статусу поки ще замало, та й часу немає взагалі.

А ось старий, у нього повно грошей та статусу, а ось енергії та часу не залишилося зовсім.

Хороша, наочна ілюстрація того, як з часом у нас змінюються пріоритети у житті.

Тренери особистісного зростання, не до ночі будь згадані, люблять вчити, що успішний успіх – це коли ти досяг профіциту всіх чотирьох ресурсів. І грошей кури не клюють, і статус такий високий, що тебе всі поважають, і енергія б'є через край, а часу стільки, що не знаєш, куди його подіти.

Теорія, звісно, хороша, але, на жаль, неправильна.

По-перше, профіциту часу немає ні в кого. Ні на мікрорівні – хоч ти трісни, а зайва година на добу не з'явиться. Ні на макрорівні – у масштабі прожитого життя.

Тому що життя штука не нескінченна. З нашого світу ще ніхто живим не вибирався.

З енергією та сама халепа. Ентропія не жаліє нікого, з роками ми не стаємо здоровішими та енергійнішими. Ніхто з нас.

Що ж до грошей, то, як сказав Нассім Талеб, сучасний світ має дві проблеми: люди або не знають, як почати заробляти гроші, або не знають, коли слід зупинитися.

Про статус взагалі промовчу – не тому, що це не важливо, а тому, що це настільки важливо для нас, людей, що тема заслуговує на окрему книгу. Не хочете чекати, поки я її напишу? Читайте Уілла Сторра, «Статус». А заразом решту його книг.

А ось про бартер ресурсів – це правда.

Найчастіше люди обмінюють час на гроші. Це, напевно, найпоширеніший і найнеефективніший спосіб заробітку, обміняти годину свого життя на енну кількість грошових знаків.

Гроші люди найчастіше міняють на символи статусу. Дорогі телефони, одяг, машини та поїздки до екзотичних країн для пафосних селфі. Свідомо безглузде заняття, бо статус купити не можна. Символи статусу – можна, а сам статус, тобто повагу – не можна.

Ще люди думають, що гроші можна обміняти на здоров'я, хоча реальність показує, що набагато охочіше люди платять за те, чим можна своє здоров'я ефективно загубити та занапастити.

Не вірите?

Порівняйте обороти тютюнових та алкогольних індустрій зі, скажімо, фітнесом або здоровим харчуванням.

Люди по-справжньому платять за своє здоров'я, коли воно скінчилося.

Бо здоров'я, як і безпека – це дефіцитарна потреба. Поки що воно є – про нього ніхто не думає.

З енергією взагалі все складно. Напої-енергетики, мотиваційні ролики на Youtube і «щоб такого з'їсти, щоб схуднути» – на жаль, працюють навпаки. Як і двотижневий запій, який чомусь називається відпусткою.

Так що, все пропало? Ми всі помремо?

Ні, не пропало. Так, всі помремо.

Але той час, що нам відведений на життя, можна зробити максимально довгим і комфортним за допомогою не надто складних або дорогих процедур.

Я не знаю, як заробити мільйон доларів швидко та без особливих зусиль.

Тому я не збираюся нікого вчити такому.

Взагалі бізнес-тренерів, чи, як їх влучно почали називати, «інфоциган», можна поділити на три категорії.

Перша – шахраї. Ті, що фотографуються в орендованих лімузинах та приватних літаках, позують із пачками фальшивої готівки, і всіляко транслюють успішний успіх.

Не можеш бути – зумій уславитися, fake it till you make it, і таке інше.

У книзі «Сіра людина» я описував кейс португальського репера, який так хвалився своїми фальшивими доходами, що став жертвою кіднепінгу. Викуп платити не було чим, репера вбили.

З шахраями все зрозуміло.

Друга категорія – реально успішні інфоцигани. Ті, що заробили чималі гроші, розповідаючи людям, як можна заробляти великі гроші.

Один нюанс: заробляти вони вчать на тому, як вчити людей, як можна заробляти на тому, як вчити людей, як можна заробляти... ad infinitum.

Інфобізнес – це змій Уроборос, який пожирає свій хвіст.

Спроби застосовувати поради інфоциган у будь-якому бізнесі, крім інфобізнесу, приречені на невдачу та повний провал.

Тому що вони не мають реального досвіду в жодному бізнесі, крім інфобізнесу.

Третя ж, нечисленна категорія, це реально успішні підприємці, які хочуть поділитися своїм досвідом з наступним поколінням.

Є ті, хто робить це безплатно. Заради статусу та впізнаваності.

Є ті, хто чесно говорить – ласкаво просимо до моєї «воронки продажів», з мільйона глядачів мого каналу мені потрібен лише один відсоток тих, хто потім у мене щось купить.

А є й такі, хто розповідають, як до двадцяти років обертали мільйонами (іноді це навіть правда, якщо гроші дали батьки), зараз, у свої двадцять сім, управляють декількома бізнесами із сумарним оборотом у восьмизначних цифрах, але для вас, дорогий передплатник, всього за 15 доларів продадуть свій онлайн-курс про розкручування персонального бренду.

У зв'язку з чим постає питання – якщо ти мільйонер, навіщо тобі мої п'ятнадцять доларів?

Загалом, див. вище, про шахраїв та інфоциган.

Що ж до реальних мільйонерів, які безплатно готові розповісти про свій життєвий шлях – це дуже цікаво, але далеко не завжди релевантно в умовах сучасного світу.

Тому що світ сьогодні змінюється так швидко, що торішній досвід може стати таким же марним, як торішній сніг.

Зауважте, це пише людина, яка написала книгу «Час, гроші та здоров'я» і продає її за гроші.

Бо мова в цій книзі піде не про те, як заробити гроші, а про те, як їх не втратити.

У біржових трейдерів і професійних гравців у покер є спільна риса. Секрет їхнього успіху – вони бояться програти більше, ніж прагнуть виграти.

Чим довше ти граєш, тим вищий шанс виграти.

Головне – не зірвати куш. Головне – залишатися за столом.

Програвся – вилетів із гри.

Фінансова безпека – це не коли ти багато заробляєш. Є маса людей, яка багато заробляє, та постійно балансує на межі бідності – тому що багато витрачає чи ризиковано інвестує.

Фінансова безпека – це коли ти можеш дозволити собі взагалі не заробляти деякий час. Місяць. Рік. Залишок життя.

І це пов'язано не лише з рівнем доходу – а з тим, як ти розпоряджаєшся грошима та активами.

Зі здоров'ям та ж історія.

Вилікуватись, коли ти серйозно хворий – довго, складно та дорого. І в принципі не завжди можливо.

Зберегти здоров'я, доки воно є – елементарно та практично безплатно.

Але як бути з часом? Його у всіх однаково, двадцять чотири години на добу, і рано чи пізно він завжди закінчується – разом із життям.

Де знайти час?

Ось із цього ми й почнемо.